Закарпатська організація Національної спілки художників України

Адреса: пл. Жупанатська, 3, м. Ужгород, 88000, Закарпатська область

тел/факс: (03122) 61-76-11
Email: zak_art_plus@ukr.net

Голова ЗОНСХУ
Кузьма Борис Іванович

Голова Закарпатської організації Національної спілки художників України, Народний художник України, член – кореспондент Академії мистецтв України, заступник голови Громадської ради при Закарпатській ОДА.

В 1980р. закінчив архітектурний факультет Львівського Політехнічного Інституту.
1980-1989 архітектор, працював в проектних інститутах м. Ужгород З 1995 р. – член НСХУ.
1989-1994 – заступник головного архітектора м. Ужгород.
З 1999 р. – Голова Закарпатської Організації Національної Спілки Художників України.
З 2004 р. – заслужений художник України.
2006-2018 – викладач, доцент кафедри «Дизайн» Закарпатського художнього інституту.
2011-2018 – заступник голови громадської Ради при голові ОДА трьох скликань.
2006-2018 – член міської архітектурно – художньої ради.
2008-2018 – член обласної архітектурно – художньої ради.
1999 – 2018 – голова конкурсної комісії по обласній премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі.
1999 – 2018 – член секретаріату НСХУ, секретар по роботі в регіонах, Київ.
2016 – Народний художник України
2017 – член-кореспондент НАМУ
2018 – доцент кафедри «Дизайн» Закарпатської академії мистецтв України

Відправною точкою для створення закарпатської школи живопису стало відкриття Йосипом Бокшаєм та Адальбертом Ерделі у 1927 році Публічної школи малювання. Вони мали на меті виразити самобутній національний колорит Закарпаття, послуговуючись засвоєною під час навчання за кордоном художньою традицією Західної Європи і тогочасними тамтешніми тенденціями. Школа допомогла розвинути професійні навички майбутніх співзасновників Закарпатської школи живопису, серед яких Андрій Коцка, Ернест Контратович, Золтан Шолтес, Адальберт Борецький, Еміліан Грабовський, Шандор Петкі.

Також у 1931-му було засноване “Товариство діячів образотворчих мистецтв Підкарпатської Русі”. Воно зміцнювало професійні зв’язки між художниками, сприяло самовдосконаленню і підтриманню гідного фахового рівня. 1937-го року до них доєднався Федір Манайло, котрий також здобув європейську освіту і завдяки якому “школа” набула більш виразних національних рис.

Професійне обʼєднання митців отримало свій офіційний статус за радянських часів у 1946 році, ставши частиною Спілки художників УРСР. Пізніше також зʼявилися державні художні заклади освіти, підприємство Художфонд та майстерні для спілчан. Саме тоді виник термін “Закарпатська школа живопису”, коли наприкінці 1950-х років радянські мистецтвознавці відкрили для себе художню культуру Карпат. Звісно, влада вимагала тематичної і візуальної відповідності робіт до канону штучно створеного псевдонапряму, так званого соцреалізму. Проте потужну національну традицію цієї школи важко було заглушити і митці повсякчас зверталися до ідеологічно гнучких жанрів пейзажу та портрету.

Після проголошення Незалежності усі обмеження, окрім підтримання якісного професійного рівня, більше не стояли перед митцями, а їх обʼєднання отримало нову назву — Закарпатська організація національної спілки художників України.
Оспівування неповторної природи Карпат, побуту і звичаїв верховинців, сакральний живопис та здобутки художніх студій за кордоном видатних корифеїв закарпатської школи — це спадок, який вони залишили своїм учням і послідовникам, постійне джерело натхнення, основні теми для творчих пошуків і по сьогодні.